ЛУБЕНСЬКА РАЙОННА РАДА

Із глибоким сумом повідомляємо про загибель нашого земляка, жителя села Чутівка Калентьєва Станіслава Едуардовича, 15 червня 1995 року народження. Вірний Військовій присязі на вірність Українському народові, мужньо виконуючи військовий обов’язок, в бою за Україну, її свободу та незалежність, командир відділення аеромобільного взводу Калентьєв Станіслав загинув 06 січня 2023 року в населеному пункті Мар’їнка Покровського району Донецької області. Станіслава знали у рідному селі, Полтавському державному аграрному університеті, який він закінчив кілька років тому, як дуже хорошу і щиру людину. Лише з позитивної сторони його охарактеризували у військовій частині, куди хлопець потрапив служити у травні 2022 року. Як командир взводу Станіслав користувався авторитетом серед підлеглих, вникав у їх турботи, підтримував моральний дух, стійко переносив інтенсивні навантаження. Вдячну пам’ять про Станіслава зберігатимуть усі, хто його знав, навчався та працював поруч із ним, товаришував та мріяв про щасливе майбутнє у вільній країні. Від імені усієї громади висловлюємо щирі співчуття родині – батькам, молодшому братові, рідним та близьким Станіслава. Вічна слава і незгасна світла пам’ять Герою!

Про час зустрічі тіла та похорон загиблого Героя буде повідомлено додатково

8 січня – 88 - а річниця від Дня народження видатного українського поета Василя Симоненка, який народився в селі Біївці Лубенського району на Полтавщині, де біля маленької мазанки під очеретяною стріхою зібралася поетична еліта, члени спілки письменників , громадськість, шанувальники творчості Василя Симоненка, гості, керівництво громади та району, аби висловити поетові слова шани.

Василь Симоненко з’явився у світ на другий день Різдва Христового, щоб узяти на себе так само тяжку і благородну місію - бути розіп’ятим і померти в муках в ім’я спасіння рідного народу. Але не дожив навіть до віку Христа повних чотири роки - земна дорога Василя обірвалася за 25 днів до його 29 - річчя.

Ім’я поета Василя Симоненка відоме в Україні і поза її межами.

В українській історії важко пригадати людину, яка б у 28 років мала такий потужний, величезний творчий літературний спадок, який має Василь Симоненко. Його творчість вчить усіх нас бути українцями.

Рідне поетове село Біївці та проста селянська хата, звідки він пішов у широкий світ, привітно зустріли гостей. До меморіальної дошки, встановленої на фасаді, пошановувачі творчості поета поклали квіти.

Вдячні земляки шанобливо зберігають пам’ять про поета, популяризують його твори.

Переступивши поріг Василевого дитинства, прихильники його творчості поринули у затишок простої селянської хати, звідки поет черпав силу і натхнення.

На Біївецькій землі гостей вітали голова Лубенської районної ради Тетяна Качаненко та Новооржицький селищний голова Анатолій Тітенко, які подякували за збереження пам’яті про видатного земляка та висловили переконання, що на його громадянському подвигу зростатиме не одне покоління українців.

Насолодившись атмосферою єднання із Симоненком, учасники заходу рушили ходою до пам’ятника поету, встановленого у 2005 році.

Відзначення 88 річниці Василя Симоненка відбулося саме в Тарандинцівській школі, яка носить ім’я видатного земляка. Упродовж 22 років музей В. Симоненка зустрічає відвідувачів і сьогодні гості слухали живий голос поета :«Що я можу сказати про себе? Ще так мало прожито і так мізерно зроблено. Хочеться бути людиною, хочеться робити гарне і добре, хочеться писати такі вірші, які б мали право називатися поезією. І якщо це мені вдається рідко, то це не тому, що я не хочу, а тому, що мало вмію і мало знаю. Найбільше люблю землю, людей, поезію і село Бієвці на Полтавщині, де мама подарувала мені життя. Ненавиджу смерть. Найдужче боюся нещирих друзів. Більше мені сказати про себе нічого».

Кульмінацією заходу стало нагородження лауреата журналіської премії їм. Василя Симоненка редакцію телеканалу «PTV. UA” та лауреатів районної літературно - мистецької премії імені Василя Симоненка:

у номінації «ЛІТЕРАТУРА» літературної- мистецької премії імені В. Симоненка за 2022 рік лауреатами стали Олег Бородай, автор збірок віршів «Відлуння окопів», «Релаксація душі» та прозової книжки «Вогневий вал» та

Михайло Плосковітов, автор ліричної книги «Квітка моєї сили», які отримали Дипломи та грошові сертифікати лауреату;

у номанації «ЖУРНАЛІСТИКА та ПУБЛІЦИСТИКА» премію літературно- мистецької премії імені Василя Симоненка за 2022 рік лауреатом став Леонід Шабля, автор книг «Вірні серцем Україні», «Обпалені вогнем Донбасу», «Стрижалі пам’яті», який отримав Диплом та грошовий сертифікат;

у номінації «МИСТЕЦТВО» літературно - мистецької премії імені Василя Симоненка за 2022 рік лауреатом став Іван Новобранець, заслужений художник України, член Національної спілки кобзарів України, який отримав Диплом та грошовий сертифікат.

Премії вручили голова Лубенської районної ради, голова жюрі Тетяна Качаненко , Новооржицький селищний голова, заступник голови жюрі Анатолій Тітенко та член жюрі Олег Гаврильченко.

Михайло Миколайович Рогожа, поцінювач Симоненка передав в дарунок музею особову справу студента Василя Андрійовича Симоненка, який навчався в Київському національному університеті імені Тараса Шевченка (1952-1957р.р.).

Василь Симоненко - орієнтир патріотизму, стержень, навколо якого ми повинні об’єднатися. Саме ці слова та спільне виконання Симоненківського заповіту стали завершальним акордом заходу.