Щороку в четверту суботу листопада Україна вшановує пам’ять жертв Голодомору 1932–1933 років, а також масових штучних голодів 1921–1923 та 1946–1947 років. Це день національного болю, історичної правди і незламної пам’яті.
Український народ утратив мільйони життів унаслідок цілеспрямованої злочинної політики тоталітарного комуністичного режиму. У 2006 році Верховна Рада України визнала Голодомор 1932–1933 років геноцидом Українського народу. Цей крок став важливим актом історичної справедливості та голосом істини, яка десятиліттями замовчувалася.
Метою злочину було знищення українського народу як національної групи. Комуністичний тоталітарний режим через насильницьке вилучення продовольства, блокаду сіл і цілих районів, заборону виїзду за межі охопленої голодом України, згортання сільської торгівлі, репресій проти незгодних створив для українців умови, не сумісні із життям.
Це був навмисний, добре спланований удар по українській ідентичності, культурі та майбутньому.
Сьогодні Україна знову переживає жахи війни. Разом із фізичним насиллям ми стикаємося зі спробами знищити нашу культуру, мову, свободу і право на існування — так само, як це робив тоталітарний режим майже сто років тому. Історичні паралелі болючі, але вони відкривають невичерпне джерело нашої сили.
Жива пам’ять про Голодомори нагадує нам, ким ми є, за що боремося і чому маємо стояти єдиними. Це пам’ять, яка стає опорою, коли ворог знову намагається зламати українську націю.
Сьогодні кожен із нас може вшанувати загиблих. Запалена свічка пам’яті — це наш тихий, але незламний голос. Це символ скорботи, світло правди й знак того, що ми не дозволимо стерти чи перекрутити нашу історію.
Закликаємо кожного пам’ятати минуле, боротися за свободу сьогодення та підтримувати наших воїнів, які героїчно захищають Україну.
Пам’ятаймо. Єднаймося.
Схиляймо голови перед невинними жертвами та зміцнюймо силу нашої держави.
Вічна пам’ять загиблим.
Слава Україні.
З повагою
голова районної ради Тетяна КАЧАНЕНКО