Ми — атомні заложники прогресу
Вже в нас нема ні лісу ні небес
Так і живем од стресу і до стресу
Абетку смерті маємо — АЕС
Л. Костенко
26 квітня 1986 року... В історії нашого народу чимало скорботних дат, спогадів, які пронизують серце гострим болем. Одна з них – 26 квітня, коли над квітучим Поліссям здійнявся в нічне небо зловісний вогонь радіаційного вибуху. У 2025 році годинник життя відрахував 39 років з дня Чорнобильської катастрофи. Чорною плямою стала на нашій блакитній планеті трагедія Чорнобиля. Ця біда назавжди залишиться у пам’яті людей, як застереження того, що науково-технічний прогрес може приносити і гіркі сльози.
В цей день ми висловлюємо щирі слова подяки та засвідчуємо свою шану за героїзм усім, хто брав участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС: пожежникам, експлуатаційному персоналу станції, військовослужбовцям, будівельникам, ученим, медикам. Ці прості люди, ступивши назустріч неприборканому смертоносному лиху, поклали своє життя і здоров’я, щоб порятувати не лише Україну, але й всю планету. Подвиг тисяч українців став символом мужності, самовідданості й жертовності в ім’я Батьківщини. Біль, тривога та уроки Чорнобиля навічно залишаються в наших серцях. Низький уклін ліквідаторам аварії. Вічна пам’ять тим, хто вже не з нами. Щира подяка всім, хто продовжує працювати на АЕС в умовах воєнного стану.