Всіх до одного ми повинні пам’ятати.
Хто нас в цей час тяжкий на сході захищав,
Щоб знала кожна вбита горем мати,
Що не недаремно син своє життя віддав”
Сьогодні минають сьомі роковини з дня загибелі одного з найкращих синів України, нашого земляка, командира роти охорони, 2-й батальйон спеціального призначення НГУ «Донбас», Дмитренка Віктора Івановича.
Він поклав своє життя, захищаючи Батьківщину та нас з вами в неоголошеній війні на Сході країни. Ранком 29-го серпня 2014-го загинув під час виходу «зеленим коридором» з Іловайського котла. Їхав у кузові броньованого «КАМАЗа» в складі автоколони батальйону «Донбас» по дорозі з села Многопілля до Червоносільського. Коли «КАМАЗ» вже в'їжджав до Червоносільського, по ньому вистрілив російський танк. Кабіну розірвало, здетонував боєкомплект у кузові.
У Лубнах була відкрита меморіальна дошка Віктору Дмитренку.
За особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі під час російсько-української війни
- нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (25.3.2015, посмертно).
Вшануємо пам’ять Героя! Нехай у наших серцях завжди живе вдячність за подвиг Віктора Дмитренка, його патріотизм та незламність духу, добро та безмежну любов до України. Вічна йому слава! Пам’ятаємо, пишаємося і сумуємо…