Прапорщик Нечипоренко Роман Володимирович
58-а окрема мотопіхотна бригада
Народився Роман Володимирович 14 липня 1978 року у місті Лубни. Навчався в загальноосвітніх школах №8 та №10. У 2002 році здобув надзвичайно мирну професію, закінчивши Лубенський лісотехнічний коледж. Проте, потрапивши у 1996 році на строкову службу, зрозумів, що це – покликання.
Як старанного, ініціативного та організованого військового згадують його у військовій частині А 2975, де впродовж 15 років служив прапорщик Нечипоренко. «Дисциплінований, добросовісний та чесний військовослужбовець», – так говорять про нього командири та ті, хто разом з ним проходив військову службу в частині. Мав Роман Володимирович і серйозний військовий досвід, адже впродовж року перебував у складі миротворчого контингенту місії ООН у Сьєра-Леоне. Останній рік служив у 58-й окремій механізованій бригаді Збройних сил України.
Осиротіли двоє дітей Романа Володимировича, вдовою залишилася дружина, у розпачі мати та рідня… Наші щирі співчуття рідним і близьким. Разом з його родиною, друзями й знайомими сумують всі лубенці, всі кому не байдужа доля нашої країни, майбутнє дітей і онуків. Пам’ять про лубенця, який поклав життя за мирне небо над нашою головою завжди буде жити в наших серцях.
Дивися, мамо, день який ясний
Дивися, мамо, день який ясний,
А ти рідненька, так нестримно плачеш…
Напевно, знову, в тім моя вина,
Але, матусю, ти мені пробачиш…
Не тужи над тілом ти моїм,
Страшенних ран тих бачити не треба.
Я завжди буду хлопчиком твоїм
І вітерцем горнутимусь до тебе…
Матусю рідна,так багато нас
Сьогодні полягло за Україну…
Автор – Лідія Яр