8 січня, традиційно, у с. Біївці, с. Тарандинці з»їхалися усі, кому не байдужа творчість поета-шістдесятника Василя Симоненка. З»їхалися аби в день народження «витязя молодої української поезії» вшанувати його пам»ять, згадати творчість митця, а також послухати поезії літераторів Лубенщини, яких надихають вірші Василя Симоненка на нові звершення і творчі досягнення.
Захід розпочався в Біїївцях, урочистою ходою до садиби Василя Симоненка На подвір»ї зібралися літератори Лубенщини, члени літературного об'єднання імені Олеся Донченка, члени Полтавської спілки літераторів, викладачі Полтавського національного педагогічного університету імені В.Г. Короленка, керівництво району, представники учнівської молоді, громадськості села, обласних та місцевих ЗМІ.
До присутніх звернулися голова районної ради Олексій Дядечко, голова райдержадміністрації Віктор Алєксєєнко, які говорили про таке коротке життя, але великий спадок Василя Симоненка. Творчість його для України безцінна, як безцінною була для нього Україна, тому що сила його поезії — в безмежній щирості та правдивості. У ній євсе: і величезна любов, шана та повага до до простої людини – носія мудрості і нашого добробуту; і гордість за свій народ, який буде завжди; і молитва за свою матір – Україну. Також керівники району висловили щиру подяку всім, кому не байдужа наша історія, культурні традиції рідного краю, хто докладає зусиль, щоб образ поета зберегли віки, щоб не заросла стежина до його хати-музею, хто свято береже в душі шану і любов до безсмертного Симоненкового слова.
Член Національної спілки письменників України, голова літературного об'єднання імені Олеся Донченка Олександр Міщенко дякував за людську пам’ять, небайдужість до творчого надбання поета, до непростої історії становлення нашої держави, значну роль в якій відіграв Василь Симоненко.
Виступили також голова Полтавської спілки літераторів Михайло Любивий, поет Едуард Кухаренко, сільський голова Бієвецької сільської ради Ніна Остапенко.
Присутні зайшли до хати поета, де члени літературного об’єднання імені Олеся Донченка Борис Кононенко та Ніна Шерстюк читали власні творчі доробки. Велично зазвучала пісня «Виростеш ти, сину…» По завершенню учасники зібрання поклали квіти до пам’ятника поету в центрісела.
Продовжилися літературно-мистецькі урочистості у Тарандинцівській ЗОШ І-ІІІ ступенів, у якій свого часу навчався поет. Поважну делегацію гостей зустрів директор школи, заслужений учитель України Микола Кадука. У приміщенні освітнього закладу діє музей Василя Симоненка, де й зібралися учасники святкового заходу. Тут звучали спогади про життєвий і творчий шлях поета, його вірші у виконанні переможців традиційного районного конкурсу читців поезій В.Симоненка, присутніх письменників та поетів. До учасників свята звернувся Лубенський міський голова Олександр Грицаєнко
В стінах музею відбулося традиційне щорічне вручення літературно-мистецької премії імені Василя Симоненка. Підсумки оголосила та назвала переможців голова журі, заступник голови районної ради Євгенія Яковченко. Голова районної ради Олексій Дядечко, голова райдержадміністрації Віктор Алєксєєнко, міський голова Олександр Грицаєнко вручили премії переможцям, побажали їм подальших творчих здобутків. В номінації «Література і публіцистика» - поетесі, секретарю літературного об’єднання імені Олеся Донченка Ніні Шерстюк, в галузі мистецтва - фотохудожнику Олександру Пашніну.
На заході також були присутні заступник голови райдержадміністрації Василь Куксань, начальник відділу культури і туризму райдержадміністрації Людмила Пазенко, начальник відділу освіти райдержадміністрації Юлія Білокінь.
Спливають роки, але час не зітре з пам'яті вдячних нащадків світлий образ людини з бентежною, відкритою і чистою душею, чия поезія проникнута глибокою любов'ю до рідного народу, до простої людини, до землі, на якій народився, зріс і пішов у широкий світ всенародного визнання.
Дивом є те, що і сьогодні майже кожен рядок Симоненкового слова живий, зрозумілий і що важливо – актуальний. Наче нічого нового, невідомого читачеві не говорить поет. Але він здатний перевернути душу, примушує замислитися над таким простим – і таким складним питанням:
Ти знаєш, що ти – людина?
Ти знаєш про це чи ні?