«Голодомор – 33. Коли відходить одна людина, з нею вмирає цілий неповторний світ. Коли ж мільйони йдуть у прірву, тоді вмирає вже ціла галактика». Слова, що б’ють у саме серце, викарбовано на Великому Дзвоні Меморіалу Народної Скорботи на Зажур-горі. 30 малих дзвонів від кожної області відлунюють свій жалібний голос, що лине з Лубен по всій Україні. В суботу, 23 листопада, Україна вшановувала пам'ять мільйонів українців, які померли під час голодомору 1932-33 років. Цього дня біля Меморіалу скорботи «Голодомор -33» на Зажур-горі у селі Мгар відбувся мітинг-реквієм пам'яті жертв голодоморів. Представники влади та громадських організацій, делегації районів та міст області траурною ходою рушили до Меморіалу Скорботи.
Присутні вшанували пам'ять загиблих хвилиною мовчання. У запису прозвучали свідчення жительки села Вищий Булатець Євдокії Сало 1921 року народження.До слова запрошується голова обласної державної адміністрації Олександр Удовіченко. «Сотні тисяч селян Полтавської області загинули у той період. Багато із них залишилися сьогодні невідомими,є лише близько 60 тисяч імен, а багато людей лежать у нашій землі невідомими. Тож нехай їм земля буде пухом. А суспільство нехай рухається вперед, памятаючи ті страшні сторінки історії», – сказав Олександр Удовіченко.Наталія Карпець читає уривок з «Молитви за убієнних» Катерини Мотрич. Дівчата в українських костюмах підносять горщик зі свічею та вінки з пшеничним колоссям до підніжжя Дзвону. До Меморіалу покладаються вінки та квіти. Потім учасники церемонії відправилися до Мгарського Спасо-Преображенського монастиря. В пам'ять про загиблих запалали сотні свічок. У монастирі відслужили поминальну панахиду за жертвами голодоморів в Україні.
