Тетяна Качаненко, голова Лубенської районної ради, разом з депутатами районної ради Віктором Алєксєєнком, Віктором Щербаком, Русланом Левіним, взяли участь у заходах з вшанування Героїв-ліквідаторів аварії на Чорнобильській АЕС, які відбулися у Хорольській та Лубенській громадах.
26 квітня 2026 року виповнюється 40 років від дня однієї з найстрашніших трагедій в історії людства — Чорнобильської катастрофи. Ця дата стала символом болю, втрат і водночас нагадуванням про відповідальність людини перед природою та майбутніми поколіннями.
У ніч на 26 квітня 1986 року під час технічного експерименту на четвертому енергоблоці Чорнобильської атомної електростанції стався неконтрольований вибух реактора. Руйнування спричинило викид величезної кількості радіоактивних речовин у атмосферу.
Небезпечна хмара поширилася далеко за межі України, охопивши значну частину Європи. Радіоактивні частинки осідали на ґрунті, у водоймах, потрапляли в харчовий ланцюг, впливаючи на здоров’я мільйонів людей.
Чорнобильська аварія стала не лише національною, а й глобальною екологічною катастрофою. За даними міжнародних організацій, її наслідки відчули десятки країн.
Сотні тисяч людей були евакуйовані з небезпечних територій. Місто Прип’ять та навколишні села стали частиною зони відчуження — території, де життя людини стало неможливим через високий рівень радіації.
Навіть через 40 років екологічні та медичні наслідки катастрофи залишаються актуальними, нагадуючи про довготривалу дію радіаційного забруднення.
Окремою сторінкою історії Чорнобиля є подвиг ліквідаторів — пожежників, військових, інженерів, медиків і науковців. Саме вони першими зіткнулися з невидимою небезпекою та зробили все можливе, щоб зупинити поширення радіації.
Вони працювали в умовах, що загрожували життю, часто без достатнього захисту. Їхня мужність і самопожертва врятували не лише Україну, а й значну частину Європи.
Сьогодні, через 40 років після трагедії, Чорнобиль залишається важливим уроком для всього світу. Він нагадує про необхідність суворого контролю за технологіями, високого рівня безпеки та відповідальності у використанні ядерної енергії.
Ця катастрофа стала точкою переосмислення підходів до безпеки в енергетиці та екології, а також символом того, до яких наслідків може призвести людська помилка.
У річницю трагедії ми вшановуємо пам’ять загиблих і висловлюємо глибоку вдячність усім ліквідаторам. Їхній подвиг — це приклад справжнього героїзму та самопожертви.
Чорнобильська катастрофа назавжди залишиться в історії як попередження людству і як нагадування про ціну безвідповідальності та силу людської мужності.
24 квітня у селі Михнівці, Лубенської громади біля пам’ятного знаку ліквідаторам аварії на Чорнобильській АЕС відбувся мітинг-реквієм «Гіркий полин. Чорнобиль. Сум і біль».
Жителі громади зібралася, щоб вшанувати подвиг ліквідаторів, які ціною власного життя і здоров’я зупинили наслідки катастрофи.
У заході взяли участь голова Лубенської районної ради Тетяна Качаненко, міський голова Олександр Грицаєнко, староста Михнівського старостинського округу Віктор Марченко, голова громадської організації «Союз Чорнобиль України» Микола Чудак, ліквідатори аварії з Михнівців і Мацківців, їхні родини, вдови, учні, педагоги та працівники.
Днями у Закарпатській області відбувся важливий навчальний захід, спрямований на розвиток жіночого лідерства та зміцнення ролі жінок у процесах миробудування на місцевому рівні.
До участі в заході долучилася голова Лубенської районної ради Тетяна Качаненко разом зі своєю заступницею Оксаною Цимбал. Участь представниць Лубенщини стала важливим кроком у налагодженні міжнародної співпраці та впровадженні сучасних підходів до розвитку територій.
Сьогодні, 16 квітня 2026 року, в Хорольській центральній публічній бібліотеці відбулася надзвичайно цікава подія – презентація книги Олександра Олексенка « Корінь роду з берегів Хорольщини», в якій взяла участь голова Лубенської районної ради Тетяна Качаненко. Ця історична повість, що постала з бажання зберегти пам'ять про покоління людей, чиє життя було нерозривно пов’язане з Хорольщиною. Твір грунтується на архівних документах та родинних спогадах. Перед читачами постають чотири долі, чотири покоління Старицьких із Княжої Луки, про їхні матеріальні злети й втрати, моральні випробування та незламність духу. Книга поєднує історичну достовірність із живим художнім словом, відкриваючи читачам світ українського минулого через долі конкретних людей.
