13 грудня 1963 року відійшов у вічність Василь Симоненко, один із найяскравіших представників покоління «шістдесятників» у літературі, «лицар українського відродження». Йому судилося на одному з критичних поворотів історії бути обранцем, устами якого промовляє доля нації.

Василь Симоненко " Україно, п"ю твої зіниці" ( уривок).

Україно, ти моя молитва,
Ти моя розпука вікова.
Гримотить над світом люта битва,
За твоє життя, твої права

Хай палають хмари бурякові
Хай сичать образи- все одно
Я проллюся крапелькою крові
На твоє священне знамено.

Актуальний вірш, особливо сьогодні. Бо дійсно, гримотить над світом люта битва! І наші Герої -воїни захищають українське"Священне знамено"