Щорічно в четверту суботу листопада Україна і світ вшановують пам’ять загиблих від Голодомору 1932-1933 років та масових штучних голодів 1921-1923 і 1946-1947 років.
Голодомор 1932-33 років – це наша спільна пам’ять, спільний біль, бо немає в Україні жодного роду, жодної сім’ї, яку б не зачепила ця трагедія. Мільйони наших родичів, односельців, земляків, замучених голодом – це не просто жертви несправедливості режиму. Це – винищені носії наших родинних традицій, духовних і моральних законів, традиційних цінностей. У 1932-33 роках ми з вами осиротіли на 7-10 мільйонів людей. Третина з них – діти. Ми будемо чутися вічними сиротами у цьому світі, розгубленими і незахищеними на історичних роздоріжжях, доки не станемо однією зрідненою міцною родиною. Адже усі ми – їхні нащадки, і в нас тече і пульсує одно - їхня кров.
Полтавщина належить до територій, які найбільше постраждали у 1932-1933 роках. Загальні демографічні втрати від Голодомору в області, на думку істориків, становлять до мільйона людей.
90 років тому попередники путінського режиму, приспішники Сталіна вчинили в Україні Голодомор, загубивши мільйони життів українців. Нині рашисти переслідують ту саму мету – геноцид Українського народу. За дев’ять місяців повномаштабної війни ми побачили: країна-агресор хоче знищити нашу ідентичність, культуру та мову. Щоб запобігти повторенню таких трагедій і злочинів минулого, маємо берегти пам’ять про тих, хто став жертвою, та боротися проти тих, хто продовжує злочини проти людства.
В умовах повномасштабної війни один із ключових способів вшанувати пам’ять убитих голодом – долучитися до акції «Запали свічку» та закликати українців по всьому світу і громадян інших країн засвітити вогники у вікнах як вияв скорботи за загиблими, віри в перемогу України й готовності докласти зусиль, щоб геноциди не повторювалися.
листопада, о 
:
, долучіться до Загальнонаціональної хвилини мовчання.
Наше сьогодення вчить: щоб слугувати запобіжником проти повторення трагедій і злочинів минулого, наша пам’ять має бути живою і чесною, а в ставленні до тих, хто вчиняє злочини проти людства, не повинно бути подвійних підходів.
Пам’ятаємо. Єднаємося. Переможемо!
Пам’ятаємо злочин сталінського геноциду та його жертв. Єднаємося, тому що єдність є запорукою нашої перемоги.
Найголовніше – згуртованість народу. Тому ми вистоїмо й переможемо.
З повагою
Голова Лубенської районної ради
Тетяна КАЧАНЕНКО
Депутати районної ради