Оде з найпопулярніших слов’янських свят - Івана Купала відзначають в ніч з 6 на 7 липня. Воно здавна вважається святом молоді і кохання, у цей день дівчата плетуть вінки, хлопці стрибають через вогнище та шукають цвіт папороті.
Традиційно в ніч на Івана Купала по всій території України проходять магічні дійства. Неординарні купальські обряди – стрибання через вогнище, плетіння вінків, ігрища та хороводи навколо ляльок-опудал – здавна знаходять прихильників серед українського народу.
Головні персонажі свята - Купала та Марена, які уособлюють чоловіче (сонячне) і жіноче (водяне) божества. Ці дві дійові особи обираються, відповідно, хлопцями й дівчатами або виготовляються як опудала. Поєднання чоловічої і жіночої стихій породжує життя, яке на святі символізує гілка верби - Купайлиця.
Купальські забави відбуваються ввечері. Розпочинається розпалюванням ватри, але підтримують полум'я аж до ранку. Очищення вогнем та водою має важливе значення в купальській обрядовості. Купальське вогнище, згідно з переказами, має велику міфічну силу. Через нього стрибають всі, проходячи таким чином своєрідний ритуал очищення. Так, вважалось, що коли дівчина і хлопець, які кохають один одного, узявшись за руки, стрибають у парі через вогнище, і їх руки залишаються з'єднаними, то вони, побравшись, все життя проживуть разом. Також стрибки через купальське вогнище супроводжуються примовляннями та ворожіннями "на силу, на здоров'я, на красу, на врожай".Важливим аспектом купальських свят є пошук пари та створення сім'ї. Ворожіння на кохання, на одруження – кидання вінків, здавна мало символічне значення. Дівчата власноруч збирали та плели два вінки, які наступного ранку кидали на воду. Якщо два вінки зійдуться – цього року утвориться пара і дівчина одружиться. Якщо один вінок тонув – дівчина цього року заміж не вийде.
Коли забави стихають, люди від вогнища запалюють свічки на заготовлених зарання кошиках-віночках і йдуть до річки, щоб пустити їх водою й ушанувати предків. Після цього всі сідають за святкову вечерю, віддаючи шану предкам і молячись за народження літнього сонця Купали.
Згідно з народними повір’ям- в ніч на Купала розквітає папороть. У ліс, шукати цвіт папороті, йдуть, як правило, парами. Хтось намагається знайти за її допомогою скарби, а хтось знаходить своє щастя - кохання. За легендою, папороть цвіте лише одну коротку мить у ніч під Івана Купала. Здобути цю квітку досить важко, оскільки її береже від людей нечиста сила.
Страхітливі народні перекази про її витівки використав у своєму оповіданні "Вечір напередодні Івана Купала" видатний письменник Микола Гоголь. За легендою, той, хто має цвіт папороті, може розуміти мову будь-якого створіння, може бачити заховані в землю скарби. Володар заповітної квітки також міг у ніч напередодні Івана Купала бачити, як ходять лісом дерева й стиха розмовляють між собою.
Коли забави стихають, люди від вогнища запалюють свічки на заготовлених зарання кошиках-віночках і йдуть до річки, щоб пустити їх водою й ушанувати предків. Після цього всі сідають за святкову вечерю, віддаючи шану предкам і молячись за народження літнього сонця Купали.
Згідно з народними повір’ям- в ніч на Купала розквітає папороть. У ліс, шукати цвіт папороті, йдуть, як правило, парами. Хтось намагається знайти за її допомогою скарби, а хтось знаходить своє щастя - кохання. За легендою, папороть цвіте лише одну коротку мить у ніч під Івана Купала. Здобути цю квітку досить важко, оскільки її береже від людей нечиста сила.
Страхітливі народні перекази про її витівки використав у своєму оповіданні "Вечір напередодні Івана Купала" видатний письменник Микола Гоголь. За легендою, той, хто має цвіт папороті, може розуміти мову будь-якого створіння, може бачити заховані в землю скарби. Володар заповітної квітки також міг у ніч напередодні Івана Купала бачити, як ходять лісом дерева й стиха розмовляють між собою.
Існує прикмета, що на Івана Купала здійснюються будь-які бажання. Згідно з народними легендами, бажання збудеться, якщо, наприклад, в ніч з 6 на 7 липня перелізти через 12 городів.
У купальську ніч також можна наштовхнутися на нечисту силу. Особливе місце відводилося богиням води – русалкам, які у цей час виходили з води і відправлялися гуляти у лісі або у полі. Молоді хлопці, які натрапили на русалку, повинні були поводитися дуже обережно: не можна ігнорувати – інакше залоскоче до смерті, але й не піддаватися її чарам – затягне на дно ставка, звідки не можна повернутися. Щоб русалка не могла до тебе наблизитися, потрібно носити миту, полин, любисток. Дівчатам також слід було побоюватися водяних німф – не гуляти самим у лісі і не купатися без натільного хрестика.