Тарас Шевченко – це не минуле, Тарас Шевченко – це сьогодення!
Цьогоріч виповнюється 210 років від дня народження геніального українського поета Тараса Григоровича Шевченка. Це привід не лише вшанувати пам’ять Великого Кобзаря, але і згадати його творчість.
Народився Т. Шевченко 25 лютого (9 березня за новим стилем) 1814 р. у с. Моринцях Звенигородського повіту Київської губернії (нині Звенигородський район Черкаської області) у родині Григорія Івановича Шевченка і Катерини Якимівни Бойко. Помер - 10 березня 1861 року.
Актуальність Шевченкового слова, його ідей гуманізму і патріотизму, вболівання за долю України – це те, що об’єднує всіх українців навколо безсмертного «Кобзаря», що надає ще більшого сенсу під час війни. Для шанувальників літературної спадщини видатного поета й письменника – це можливість щоразу по-новому осмислити його поетичні та прозові твори, краще осягнути минуле, зрозуміти сучасне і себе в ньому.
Тарас Шевченко – це не минуле, Тарас Шевченко – це сьогодення. Як для нас, так і для всього світу Шевченко – це Україна, а Україна – це Шевченко. Сьогодні, як ніколи, поет органічно злився зі своїм великим, нескореним народом і твердо ступає повсюдно в нашій вільній державі.
Нехай у кожного в серці запанує та велика любов до України, до історії свого народу, яку проніс через своє життя Т.Шевченко, бо і сьогодні він звертається до нас словами:
Свою Україну любіть,
Любіть її… Во время люте,
В останню тяжкую минуту
За неї Господа моліть.
І тільки тоді «на оновленій землі врага не буде, супостата, а буде син, і буде мати, і будуть люди на землі». Бо лише «у своїй хаті – своя правда, і сила, і воля».
Тож читаємо і надихаємося пророчими віршами, єднаймося і Перемагаємо!
Все найсвітліше, що є у нашому житті – весна, радість, щастя, кохання, пов’язане з Жінкою – берегинею роду людського!
Жінка – найчарівніше творіння Землі. Без жінки не було б стільки світла, тепла і любові. Саме ви спонукаєте чоловіків, до шляхетних вчинків та добрих справ. Хай в це чудове весняне свято вам низько вклоняються не тільки чоловіки, а й усі квіти довкола.
Життя наснажується сонцем і довгоочікуваним теплом, і саме цей розквіт поєднується з образом жінки. Загадкові і неповторні красуні, берегині родинного затишку, мудрі наставниці і натхненні подруги – Ваша енергія, відповідальність, активна життєва позиція несуть у світ злагоду, добро і любов. Ви неповторні. Ви одвічне Сонце чоловіків!
Сьогодні українські жінки разом з чоловіками на передовій відстоюють мир та єдність нашої держави. Низький, доземний уклін, щира подяка вам.
Особливі слова підтримки висловлюємо матерям, які не дочекалися своїх синів з війни. Нехай загоюються ваші душевні рани, а гордість за синів наповнює ваші серця.
Вітаємо вас волонтерок, медикинь, захисниць, юристок, бухгалтерів, лікарок, диспетчерів, психологів та всіх, хто покроково наближає нашу Перемогу! Дякуємо, що ви є!
Нехай ця весна принесе всім вам лише свіжі і приємні звістки, подарує здоров’я і наснагу, затишок і мир в душі!
Бажаємо Вам по-справжньому весняних емоцій: усмішок, наснаги, натхнення!
Перемоги! Світлого і мирного життя в рідній Україні!
Дорогі дівчатка, мами, сестри та бабусі. Від усього серця вітаємо Вас зі святом весни чарівності, краси і жіночності!
ЛНУ ім. Тараса Шевченка 103 роки!
Росія 24 лютого повністю зламала наше життя
Два роки минули від того страшного для нашої країни дня, коли беззаконно і кровожерно російська армія розпочала повномасштабне вторгнення в нашу державу з метою її знищення. Але війну російська держава розпочала не тоді, а значно раніше – десять років тому.
Минуло 730 днів із того дня, як мирні українські міста і села здригнулися від бомбардувань та вибухів, а в родину кожного з нас прийшли страшні слова – повномасштабна війна.
Мова - це наша зброя. За неї проливають кров наші захисники!
Свято рідної мови за рішенням ЮНЕСКО відзначають 21 лютого всі народи Землі. Рідне, материнське слово для кожного є оберегом. Воно таїть у собі надбання віків, пам'ять усього народу, оберігає й передає всі виміри духовних скарбів поколінь.
Наш земляк, Володимир Сосюра, пророчо мовив: «Без мови рідної й народу рідного нема». Повертаймо українській мові роль творця духовного відродження української нації, духовного світу людини.
Бережімо рідне слово, бо в ньому не тільки гомін лісів, переливи струмків, шепіт трав, а й високий дух пращурів, сила нашого сьогодення і поступ майбутній.
Як море починається з річки, так українське слово – з писемності. Наше слово набирало сили на пергаментах Нестора-Літописця, шліфувалося у творах Григорія Сковороди, Івана Мазепи, поглиблювалось під пером Івана Котляревського, особливо Тараса Шевченка, удосконалювалося пізніше І. Нечуєм-Левицьким, П. Мирним, М. Коцюбинським, Л. Українкою та багатьма іншими видатними українцями.
Вітаємо з міжнародним днем рідної мови. Нехай материнське слово буде для всіх нас оберегом. Щастя вам, добра, нових здобутків в ім’я України!