Нам невідомі всіх їх імена
Хто їх чекає, хто за ними плаче,
Де їхній дім, як їм болить війна,
Яке в них серце – щире чи терпляче.
Нам невідомі мрії й здобуття,
Всі їхні рани, всі слова прощання,
Вони – солдати, що кладуть життя,
Заради нас і мирного світання…”
Вікторія Невідомська
Минає сім років, як страшна звістка про загибель на сході України у зоні АТО Артема Олександровича Розуменка облетіла Лубенщину. Сім років, як в глибокій скорботі проводжали в останню путь нашого земляка… Загинув 29-го серпня 2014 р. під час виходу з Іловайського котла т.зв. Зеленим коридором. 18-го вересня 2014 р. тіло було знайдено пошуковою групою Місії "Евакуація-200" ("Чорний тюльпан") у полі поміж селами Горбатенко та Новокатеринівка й привезене у Запоріжжя.
Указом Президента України № 9/2016 від 16 січня 2016 року, "за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі", нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).
Вшануємо пам’ять героя-земляка, який віддав за Україну, її свободу і незалежність, за нас з вами найцінніше – своє життя. І нехай у наших серцях живе вдячність за подвиг Артема Розуменка, його мужність, незламність та безмежну любов до рідної землі. Вічна йому слава! Пам’ятаємо.