НечипоренкоПрапорщик Нечипоренко Роман Володимирович

58-а окрема мотопіхотна бригада

         Народився Роман Володимирович 14 липня 1978 року у місті Лубни. Навчався в загальноосвітніх школах №8 та №10. У 2002 році здобув надзвичайно мирну професію, закінчивши Лубенський лісотехнічний коледж. Проте, потрапивши у 1996 році на строкову службу, зрозумів, що це – покликання.

         Як старанного, ініціативного та організованого військового згадують його у військовій частині А 2975, де впродовж 15 років служив прапорщик Нечипоренко. «Дисциплінований, добросовісний та чесний військовослужбовець», – так говорять про нього командири та ті, хто разом з ним проходив військову службу в частині. Мав Роман Володимирович і серйозний військовий досвід, адже впродовж року перебував у складі миротворчого контингенту місії ООН у Сьєра-Леоне. Останній рік служив у 58-й окремій механізованій бригаді Збройних сил України.

         Осиротіли двоє дітей Романа Володимировича, вдовою залишилася дружина, у розпачі мати та рідня… Наші щирі співчуття рідним і близьким. Разом з його родиною, друзями й знайомими сумують всі лубенці, всі кому не байдужа доля нашої країни, майбутнє дітей і онуків. Пам’ять про лубенця, який поклав життя за мирне небо над нашою головою завжди буде жити в наших серцях.

                                     Дивися, мамо, день який ясний

                                      Дивися, мамо, день який ясний,
                                      А ти рідненька, так нестримно плачеш…
                                      Напевно, знову, в тім моя вина,
                                      Але, матусю, ти мені пробачиш…

                                      Не тужи над тілом ти моїм,
                                      Страшенних ран тих бачити не треба.
                                      Я завжди буду хлопчиком твоїм
                                      І вітерцем горнутимусь до тебе…

                                      Матусю рідна,так багато нас
                                      Сьогодні полягло за Україну…

                                                                                                                                                                                                                                                                                                           Автор – Лідія Яр