1 квітня у районному будинку культури відбувся творчий вечір поета, літератора, члена національної спілки журналістів, очільника Лубенської міськрайонної організації «Просвіта» Олександра Печори. Захід не приуроченій круглій даті, але , як пожартував митець, багато-багато років тому, місяцем раніш йому було 17 , а наразі – це просто спілкування. Хтось називає Олександра Печору народником, порівнюючи з Василем Симоненком, хтось революціонером і бунтарем, бо вірші разючі, відкриті, часом колючі, та головне – правдиві, а правда ніколи не була легкою, тому думки різні.
Привітати поета з його творчим дебютом прийшли керівники міста і району - голова районної ради Григорій Угляниця, міський голова Олександр Грицаєнко, колеги-літератори, мешканці міста і району, громадськість.
Тож зі сцени Олександр Андрійович декламував власні вірші, які вражають правдивістю, болем за Україну, її як мужніх, так і негожих синів. На творчому шляху поета – 15 збірок різної тематики, тож шанувальники почули Печору різного: залюбленого у рідний край, в село, яке, на жаль, занепадає, в природу, побачили і поета-лірика, але найбільше – гострого рецензента реалій сьогодення у віршах «Він такий», «Правдолюб Кіндрат», «Подорожні роздуми», «Балада про долю»….
Вірно підмітив у вітальному слові голова районної ради Григорій Угляниця: твори - реалії сьогодення, побажавши поету, першому лауреату премії Василя Симоненка, з 15 збірок, які він має, упорядкувати одну, найразючішу , щоб її побачили народні депутати, щоб, приймаючи закони, впроваджуючи медичну, освітню реформи, в першу чергу чули простих людей, селян, їх проблеми. Він побажав митцеві подальших успіхів, щоб його вірші читали, цитували, брали за основу пісень, а надихала на нові звершення родина, донька і син, які успадкували від батька любов до слова. Користуючись нагодою керівник також вручив грошову винагороду лауреату премії Симоненка 2017 року - Олександру Житинському, яку митець не отримав під час вручення диплома в січні.
До побажань долучився і міський голова Олександр Грицаєнко, подарувавши літератору сорочку з написом: «Я люблю Лубни».
Власні вірші читала донька Людмила, тож лубенці мали нагоду впевнитись у таланті, який живе в цій родині, а рушієм сили, творчої думки для своїх дітей був і залишається Олександр Андрійович.
Вечір пройшов на позитиві: квіти, вірші, пісні, живе спілкування – все, що робить наші душі щирішими, а серце змушує битись чимдуж! Тож нехай творча муза не полишає Олександра Печору, а ми з нетерпінням чекатимемо на цікаве і змістовне, актуальне, важливе і таке необхідне для душі!